Луцька районна централізована бібліотечна система

Нове ім’я на письменницькій ниві

Завсю історіюіснування центральна районна бібліотека, проводячи різноманітні масові заходи ще в рамках засідань клубу любителів книги «Джерело», відкрила багато нових творчих імен. Особливо ця робота активізувалась в співпраці з редакцією районної газети «Слава праці» та створеній при ній літературно-мистецькій студії «Зорі над Стиром». Студію по праву можна назвати бібліотечно-творчою, адже щомісячні її засідання в читальному залі зацікавлюють все нових і нових людей, яких Бог обдарував талантом письменства.

Ще одне нове ім’я з творчої карти Луцького району бібліотекарі відкрили на творчій зустрічі з мудрим педагогом з багаторічним стажем, хорошою людиною, небайдужою особистістю, жителькою села Новокотів Лідією Петрівною Михалевич. Пронелегку долю цієї світлої та добродушної людини, яка на своїх тендітних плечах зуміла перенести всі життєві труднощі розповідала ведуча заходу Ганна Омельчук.

Пані Лідія, маючи 80-річний життєвий досвід, віднедавна стала членом літературно-мистецької студії «Зорі над Стиром». ЇЇ твори друкувалися в альманахах «Світязь» та «Зорі над Стиром», а також на сторінках районної газети. А нещодавно світ побачила перша поетична збірка Лідії Петрівни під назвою «Тепло душі».

Працівники бібліотек Лілія Левицька, Ганна Омельчук, Галина Патута та Ірина Оксенюк читали вірші з цієї збірки.

Вітали поетесу і ділилися враженнями від поезій, бажали автору міцного здоров’я та творчих успіхів бібліотекар села Новокотів Надія Аршулік, колеги по літстудії Лукія Василевська, Любов Мілевич та журналіст районної газети Ніна Коструба.

Запрошена до слова Лідія Петрівна розповіла про своє життя, яке спонукало написати такі зворушливі та до болю щемливі вірші.

Коли бібліотеці дарують нові книги, то часто першою з ними знайомиться директор. Вона поділилась своїми враженнями від поетичної збірки, особливо її схвилювали поезії, присвячені доньці та сину Лідії Петрівни, на жаль, нині покійним. В збірочці поезій вміщена сімейна світлина, на якій вони ще зовсім діти. Проте в білокосій дівчинці Валентина Миколаївна впізнала Оленку Михалевич, яка у 1983 році 17-річною починала свою трудову діяльність в районній бібліотеці на посаді художника-оформлювача.

Лідія Петрівна була зворушена світлою пам’яттю про її доньку і щиро дякувала організаторам теплої зустрічі з шанувальниками її творчості. А на згадку про таку зустріч вона отримала гарні квіти та подарунок.